|
Перейти до вмісту
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
преса
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
— Ось саме! Усі твої родичі хочуть свята, хочуть відпочити, поспілкуватися. Це зрозуміло. А я? Я теж хочу нормально зустріти Новий рік! Чому ти не думаєш про мене?
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Він не мій. Забіг якось до мене на ділянку і влаштувався в сараї. Я все селище об’їздив, ніхто ніяких поросят не шукає. Та й прив’язався я до нього, чесно кажучи. Не дуже намагався шукати. Гектор – друг. А раптом його зарізати хотіли, він утік, а я його поверну?
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Але у 22 я зустріла Остапа. Такий весь з себе красень, борода, окуляри. А як він смішно жартував. Ну за ним дівчата табунами бігали, але він вибрав мене. Зізнаюся, що це мені неабияк підняло самооцінку. У Остапа була квартира, машина, сімейний бізнес. Його батьки мали декілька магазинів з одягом у місті, заробляли чималі гроші.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Олено, ти коли плануєш Савелія у себе у квартирі зареєструвати?
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
— Дякую! І вам усього найкращого в Новому році, здоров’я! – відповіла Марина і, діставши з-під столу невеликий пакет, простягнула літній жінці.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Розлучилися мати з батьком, коли Євгену було двадцять. Ніхто нікому не зраджував, просто батьки зрозуміли, що вони абсолютно чужі одне одному люди, та й той момент, коли їм було комфортно одне з одним – по дорозі, минув. Розійшлися тихо і мирно, і кожен став жити своїм життям.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Познайомилися ми ще в університеті, Олег старанно добивався моєї прихильності, і я в кінці кінців здалася. Тим більше він з багатої сім’ї, в 26 років вже на своєму автомобілі їздив. Я була впевнена, що з таким чоловіком мені буде забезпечено гарне життя.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Одружившись у двадцять чотири роки на своїй колишній однокласниці і першому коханні, Павло відразу поставив свою дружину перед фактом: вона повинна народити йому сина, а ще краще двох.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Михайле, давай дорогою на дачу заїдемо ненадовго до Віті, – Наталя склала сумки і віднесла до коридору.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
— Тітонько, тітонько мила! — долинули до неї дзвінкі дитячі голоси. — Чи не потрібне вам кошенятко, часом? Погляньте, яке ж воно гарненьке!
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Ну яке кохання? – обурювалася Раїса Матвіївна. – Не кажи нісенітниці, їй квартира наша потрібна! Бачить, хлопчик із багатої родини, от і поклала на тебе око.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
— Ми вчора оформили покупку. Галина Петрівна сказала, що орендарі з’їдуть протягом місяця. Але нам хотілося б швидше.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Розмріялася стара, сни райдужні, неначе в дитинстві, бачити почала. Немов біжить полем вона, Калина, руки розставила, і ноги не болять, а назустріч їй хлопчик такий чорноокий, волоссячко на вітрі тріпоче, кличе її: “Бабуню, бабуню, іди сюди, я тут”.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
У всьому був винен колишній чоловік… Взагалі, Діана була з ним щаслива. Варила супи, накрохмалювала скатертини, виховувала дочку Настю, а в перервах працювала бухгалтеркою.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Оксані хоч і сподобався Андрій, але вона ніколи ні до кого не нав’язувалась, хоч їй так хотілося сказати йому — залишся, ми разом зустрінемо Новий рік, а там подивимося.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Чоловік зітхнув і опустив погляд. Звісно, він усе розумів. Просто це було дуже зручно: не доносити зарплату до будинку та бути героєм для колишньої дружини.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Мати давно зрозуміла, що в такі хвилини з ним краще не сперечатися. Мовчки налила всім чаю, що пах на всю їхню крихітну кухню і почала накладати у вазу печиво.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Сашко, давай зустрічатися не біля будинку. Сусіди осудять. Нехай хоч рік мине, будь ласка…
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Та Катя вважала, що так і має бути. Нічого страшного… Вона почала мало приділяти уваги своєму зовнішньому вигляду. Ходила в одних і тих самих шортах і старій майці. За зачіску і мови не було. Катя стала якась нервова, схудла…
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
— Мамо, ти справді не розумієш, як це виглядало збоку? — почала вона. — Ти посадила поруч двох дівчаток. Одну нагодувала, іншій не дала нічого. Вони ж не розуміють, хто тобі скільки залишив. Для них ти — бабуся, а не бухгалтер.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
— Вони там по фастфудах і ресторанах ходять, у столиці ж… Ти б їм щось цікавіше приготувала, а то — борщ. Фе!
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Свого житла у них не було і, звісно, постало питання про місце проживання після весілля.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Відколи на роботі завал вже другий місяць поспіль, а тобі все одно! Мені хотілося, щоб вдома було чисто. Завтра вже 31-ше. Я просто б не встигала сама навести лад. Сергію, у нас у будинку п’ять кімнат, ти взагалі в курсі?
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
-Хочеш? – запитала вона хлопця, який, мабуть, сів в автобус в одному з попередніх населених пунктів. Він навіть без зайвих прохань поступився дівчині місце біля вікна, чим викликав у неї цілу хвилю симпатій.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Повернувся в село змужнілим, з коротко, під їжачок, стриженим волоссям. У Марини вже Мишко народився, і другий на підході. Зустрів він її вагітну й невеселу.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Жінка ще здалеку побачила, що біля їхнього будинку стоїть швидка. Вона захвилювалася і додала кроку – її чоловік бував слабий, невже так прихопило, що довелося негайно викликати швидку?
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Сергій вже досить довго ходив квітковим магазином. Бордові троянди, жовті тюльпани, білі лілії, квіти у горщиках та вазах, зібрані в розкішні, витончено прикрашені букети на будь-який смак. Але Сергій розгублено м’явся.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Ми поїдемо додому, це не відпустка виходить, а невідомо що. Наступну відпустку беріть у липні, нам так зручніше. І нехай твоїй дружині не заманеться їхати.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Помиляєшся, люба. Нас дві спадкоємиці. І ділити її майно за життя дещо дивно. А знаєш, що ще? У Києві в мене була тимчасова прописка, а постійна тут. Ти не забула ще?
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Гаразд. Тобі майже тридцять, а ти в машинки граєшся, – мама погладила сина по волоссю. – Йди вже.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Ну, шановна, тільки без подробиць! Вірю, що ти не знала про його становище. Але тепер знаєш. І сенсу плакати тут нема. Я сама розберуся з ним. А ти забудь, що у вас щось було. Знайдеш порядного і будеш щасливою.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Подзвоню сестрі, позичу гроші. Думаю не відмовить. Увечері Іван взяв телефон, подзвонив сестрі. – Що сказала? – запитала Віра, коли чоловік закінчив розмову. – Відмовила, – сумно сказав Іван. Раптом пролунав телефонний дзвінок, Іван глянув хто дзвонить і застиг від несподіванки…
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Тридцять років минуло… Вона вирішила сходити, щоб привітати улюблену вчительку. Зустріч була зворушлива. Прийшли й хлопці з паралельного класу. Ліза аж стрепенулася, коли побачила Віталія! Своє шкільне таємне кохання… Високий чоловік, з сивиною й акуратною борідкою.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Тобі весело, ти там байки слухаєш, регочеш. А я третю миску олів’є ріжу! – Ліза махнула рукою в бік гори картоплі. – І це о дев’ятій вечора. У мене презентація завтра, між іншим.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Сподівалася я на інший прийом, звичайно. Вдома мене не було три роки. Я працювала в Чехії, поїхала на заробітки як тільки син одружився…
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
— Мамо, не починай тільки. Це вирішене питання. Ірина скоро матиме дитину. Вона гарна, добра дівчина. Жила з бабусею в селі, зараз працює у нашій фірмі. Я знаю твій характер, тому й не знайомив раніше Іру з тобою. Якщо хочеш, ми самі винаймемо квартиру.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Жити в такому ритмі, в якому вона жила останні пару місяців, ставало нереально. Вона працювала до сьомої, потім мчала по магазинах і аптеках.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
–Тимур завжди мріяв про дітей. А в них не виходило. П’ять років спроб, аналізів, процедур. Лікарі розводили руками – обидва здорові, але щаслива мить не наставала.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Коли в день торжества вона прошепотіла цю радісну новину на вухо своєму нареченому, Дмитро був на сьомому небі від щастя..
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Куди до нас? – Запитав Денис занадто голосно, з роздратуванням, але потім, понизивши тон, продовжив, – Кать, ну куди до нас? У нас двокімнатна квартира, скоро дитина з’явиться, де ми всі розмістимося?
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Він кинув ковдру назад на ліжко, але Лариса вже не намагалася її взяти. Цей тон, ці інтонації, знайомі до болю. Шість років шлюбу. Шість років цієї поблажливості та зневаги. Раніше було рідше. Тепер – постійно.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Як розпізнати людей: 9 ознак, на які варто звернути увагу…
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
З одного боку, Алла хвилювалась – минув вже другий рік, а пропозиції руки й серця від Арсена все ще не було. Подруги вже натякали, що час міняти статус і одягати обручку. Та от тільки Арсен не поспішав.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Тобі не соромно? Світлана була моєю найкращою подругою! Ти думаєш, я її дітей залишу? Уяви, як їм зараз? Тобі тридцять вісім, а ти досі, як що – дзвониш своїй матусі! Уяви, як їм!
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Віка, ми ж зі Славиком не були розписані… Все відійшло його дітям. А вони вирішили, що продаватимуть квартиру, і виставили мене. Уявляєш? Мене! Я ж їх ростила, доглядала їх, була їм, як мати…
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Ніколи б не подумала, що в мою найскрутнішу хвилину мені допоможе свекруха. Коли 10 років тому, Богдан привів мене знайомитися з нею, по моїх плечах пробіг такий холод, що словами не передати. Одним словом, Марії Василівні я не сподобалася.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Звикала жінка до нового житла важко, тут допізна шуміли, а бабуся зазвичай лягала спати рано. Невістка була незадоволена, коли Софія Андріївна приходила на кухню, онуки просили її не виходити, коли запрошували своїх друзів.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– На захід Тамара вирішила піти у всеозброєнні й увесь вечір переміряла сукні, внаслідок чого залишилася собою незадоволеною: від постійного стресу вона надто захопилася солодким і набрала зайвих кілограмів, ніби й раніше їх не було – практично всі сукні обтягували живіт і стегна.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Марія Іванівна, бухгалтер. Старша жінка, хоча приємна, і при грошах завжди. І пахне від неї приємно, не інакше парфуми Шанель номер 5. Як вони пахли, він не знав, але йому хотілося, щоб це були саме Шанель.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Стало так неприємно – Настя одразу зрозуміла, що свекруха тут шукала, недарма ж перше її запитання було, коли Настя повідомила,що чекає дитину: “А який там термін у тебе за УЗД?”.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Ні, приїжджати зараз точно не треба. Сама подумай, мамо. Дорога далека, цілу ніч в поїзді, а ти вже не молода. Навіщо тобі цей клопіт? Та й весна, у тебе, мабуть, на городі зараз роботи багато, – каже мені син…
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Вероніка сиділа на замотаному в плівку дивані посеред обрізків шпалер, сміття та інструментів, у брудній старій футболці, спортивних штанах, гумових капцях. з якимось неймовірним гніздом на голові, але була щаслива і горда собою.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Свого батька Тамара ніколи не бачила, але знала, що його звуть Іваном, бо вона була Тамара Іванівна. Прізвище, щоправда, носила мамине – Сизова, оскільки узаконити свої стосунки її батьки не спромоглися..
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Вона навіть не припускала, що їй буде так боляче це почути. Завжди з жалем дивилася на некрасиву Варю і сумнівалася, що знайдеться хоч хтось, хто візьме її за дружину.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Кіт усім своїм виглядом показував, що він дуже голодний, але боявся злазити. Через кілька хвилин на парканчику утворилася пристойна купа їжі, але кіт все ще боявся злазити.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Коли? До пенсії? Я хочу автомобіль зараз! Мені соромно, виходячи з офісу, повертати до автобусної зупинки, коли майже всі мої колеги йдуть на паркування до власних автомобілів. Причому не лише чоловіки, а навіть деякі жінки!
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Кирило житиме тут. Йому треба працювати, а у нашому селищі хорошої посади не знайти. Звільни йому кімнату, – наказним тоном сказала свекруха.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– До нас завтра приїжджає моя мати, – радісно сказав Юра. – Я так за нею скучив. Скільки ми не бачилися?
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
— Семенові стало шкода сироту. Він забрав його із собою, а потім вирішив підсунути бабі Аллі, щоб вона потурбувалася про нього. Він думав, що коли вовк підросте, сам утече до лісу. А він тим часом знайде бабусі справжнього собаку. Але все зіпсував Матвій.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– І він залишився у її серці назавжди. Не як дядько Ігор, не як вітчим, а як БАТЬКО… Адже батько іноді не той, хто дав життя, а хто виховав, хто ділив твій біль та радість. Хто був поруч…
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
І так, Іван був на нього ображений. Він згадував, як часто перед сном лежав і думав, що вони з мамою зробили не так, що тато їх розлюбив? Відразу згадувалися всі дитячі витівки, і Івану здавалося, що це він у всьому винен. Напевно, новий син тата буде набагато кращим, набагато слухнянішим. Ось він тату більше і подобається.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– З того часу її життя засяяло ще яскравіше. Коти стали її сім’єю. Вона розмовляла з ними, назвала кожного на ім’я – Ряба, Сніжок, Чорнушка, Сонька. Увечері вони грілися біля печі, вдень ганяли по садку. Сусіди, які приходили до неї, дивувалися….
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
— Ти ж сама хотiла бути самостiйною! — вигукнув вiн. — Весь період виношування тiкала вiд мене. Все сама, сама… От i дiй сама далi.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Ми з чоловіком страшенно нервували, я приготувала чимало страв, ще й торт спекла, “Наполеон”. І ось нарешті молоді прийшли. Ми відчинили двері і я побачила, як мій Петро зблід, здавалося, що він зараз знепритомніє. Це не дивно, адже Стасюня виявився приблизно нашим ровесником.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Після заручин вони познайомилися з батьками Дарини. Ніна Геннадіївна та Роман Васильович були задоволені вибором доньки, але не сприйняли заручини надто серйозно. Вони звикли до того, що Дарина знаходила недоліки в кожному чоловікові, з яким зустрічалася. Вони сподівались, що Олексій, можливо, зможе її завоювати.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Гуркіт каструль і сковорідок розбудив Варвару зрання. Вона підвелася на лікті, прислухалася. З кухні долинало невдоволене бурмотіння свекрухи…
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Ірина та Віктор майже відразу після весілля стали жити в будинку, який Віктор на той час збудував за допомогою батьків. Ірина народила Максима за три місяці до закінчення навчання, і якби не допомога свекрухи, їм з Віктором довелося б дуже важко.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Не злись, це чиста формальність. До мами на ювілей прийде багато співробітників, всі родичі з села приїдуть, двоюрідні і троюрідні сестри, от вона і хоче перед ними показатися, що вона у дітей своїх заслужила на такий шикарний подарунок, – пояснив чоловік.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Цього ж вечора Оксана виклала в соцмережі публікацію: «Початок нового життя!» і прикріпила фото, де вони з Ігорем схилилися над ліжечком сплячого сина…
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Вони сіли за стіл. Галина взяла ложку борщу, й відразу на очі навернулися сльози. Смак нагадував їй мамину кухню, тепло родини, ті роки, коли все було простіше…
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Я гадала, що зустріла свого принца на коні. Остап – мій квиток у щасливе, безтурботне життя. Я вже марила весіллям, що хочу мати красиву сукню, полетіти у медовий місяць кудись в Єгипет.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Тож у мене до вас прохання: напишіть заяву за власним бажанням. А від мене особисто порада: з нашого міста вам краще поїхати – ваша рідня не дасть вам спокою.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Дуже просто, онучко. Дуже просто. Єдине, що хочу сказати тобі, якщо вибачиш його і повернешся… До мене ні ногою! Допомагати не буду! Кожен своє життя обирає сам… От і ти зараз вибрати мусиш! А щастя?
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Я вже подав на розлучення! Тобі три дні на збори. Як поїдеш – подзвони. Я поки що у мами поживу. Поспішай, мені треба підготувати квартиру для дитини та її матері. Так! Не дивуйся, моя майбутня дружина чекає дитину!
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
— Коли за Дмитром зачинилися двері, Таня відчула не гіркоту чи смуток, а дивне полегшення. Ніби з плечей звалився тягар — тягар фальшивого життя, нескінченного прикидання, що все добре.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– За чаєм вона розповіла про те, що її турбує: про чоловіка, якого дуже шкода і хочеться зустрітися, але вона боїться, що він розцінить це як її крок до зближення, про зрадницю Ларису, яка завтра оформляє операцію, не знаючи про те, який сюрприз її потім чекає..
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Віталій махнув рукою, розвернувся і пішов, а я стала в коридорі роззуватися, бо дуже зраділа, що невістка таки запропонувала мені до них зайти, адже я мала серйозну розмову…
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– А коли настав ранок, Інга зателефонувала чоловікові і сказала, що їй зателефонували подруги, і вона повернулася… І тепер вона чекає його вдома, щоб у всьому розібратися…
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– А чому не зайшов? – Рита задихалася від обурення, – за які такі незручності тобі квіти? Чи ти сама це вигадала? Щоб зловити мене? – вона підбігла до вікна і встигла помітити машину Валери, яка віддалялася по дорозі від будинку…
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Можна і про себе подумати, пожити для себе, спокійно, без скандалів, нервів та вимог… Але не тут-то було. Настя зібрала речі, та повернулася до матері…
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Костю, коли додому прийдеш, піднімися на другий поверх. Там за портретом бабусі твоєї є невеличка схованка… Ти її відкрий і дістань звідти скриню… Тільки саму скриньку не відкривай.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Одного разу бабуся сама зателефонувала правнучці – привітала її з днем народження. А потім, як не намагалася Тася, додзвонитися їй не виходило. Тоді вона набрала номер Раїси.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– “А якщо це повідомлення прийшло помилково на телефон чоловіка, а я… Ні… не може бути, мій Ігор він не такий, у нас дві доньки…”.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Не звикати. Знаєш, після розлучення я зрозуміла: самотність – не найстрашніше. Страшно – втратити себе.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
–На порозі стояли обидві дівчинки – розпатлані, почервонілі. У Аліси очі набрякли від сліз, але в них більше не було злості. А Настя… Настя вперше за цей час усміхалася.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Батько вирішив, що купуватиме речі тільки якщо Олі буде дуже треба, а гроші кластиме на особистий рахунок Олі, щоб вона коли виросте мала свої гроші…
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Денис, у мене новина! — Марина влетіла в квартиру, ледь стримуючи посмішку.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Мама приїжджає до нас не сама! Вона приїжджає з моїм старшим братом Миколою. – Річ у тім, що Микола нещодавно розлучився, і повернувся до мами. А тепер, коли мама продала квартиру, щоб допомогти нам, він… – Микола теж житиме з нами, – здогадалася Ліда…
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Андрій вийшов із квартири. Ірина зачинила за ним двері, заплющила очі й полегшено зітхнула. А невдовзі з роботи повернувся її майбутній чоловік. Вона йому все розповіла..
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Я нікуди не піду. А ти, якщо хотіла мене повернути, потрібно було щось цікавіше придумати. Ти що, думаєш, я не розумію, що приїхала благати мене повернутися? До речі, хто це з тобою?
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Дивись, кохана, – звернувся Олег до своєї дружини Тетяни, – дивись, яка вигідна пропозиція. Продається будинок площею майже 200 квадратних метрів…
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
-Мені дуже незручно, доню! Зараз мало хто пустив би ось так незнайому людину. Якщо чесно, то зараз мені зовсім не хочеться залишатися одному, якщо дозволиш, то залишуся. Вранці я поїду…
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
«Дорога Насте, – писала мати. – Вибач мені. Я помилилася. Вітя працює тепер, дружина його вдома з дитиною сидить. Внучка у мене вже є, назвали Марією. Я все думаю про те, що ти тоді говорила. Ти мала рацію. І тато мав рацію. Усіх дітей треба любити однаково. Я пізно це зрозуміла…»
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Поки чекали на свекруху, Рита погодилася допомогти Вірі з дітьми. Але, як тільки Любов Архипівна приїхала, вона доручила їй племінників, а сама цілими днями пропадала невідомо де, іноді повертаючись лише під ранок.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Це краще, ніж бути у 45 років однією, покинутою. І вже відчинила вікно. Але погляд випадково впав на портрет батька. Той у військовій формі, скинувши підборіддя, гордо дивився на об’єктив.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Карино, так не чесно! Як ти могла нас кинути, та забрати гроші собі? – дорікав її дядько Аркаша. – Це ж я звів тебе з нашою коханою бабою Надьою. Ти б про неї взагалі ніколи не згадала.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Так, він якийсь дивний цей будинок. Ви не подумайте, я не лякаю. Просто іноді в ньому відчуття, ніби живе ще хтось. Не знаю, із чим це пов’язано. Ціну поставив адекватну, тож вирішуйте самі. Брехати не буду – вже є троє охочих, продам без сумнівів.
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Напевно, я таки помилилася. Ваш чоловік мав рацію, це не його дочка. Я зараз згадала! Тоді я зустрічалася ще з одним хлопцем… Загалом, бувайте! Забудьте про цю розмову і про нас із дочкою…
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
– Коли Наталя з’їхала від неї до чоловіка, бабуся зітхнула з полегшенням. Вона була дуже рада, що зможе пожити спокійно на старості років. І тепер… невже, Наталі знову доведеться проситися назад? Та ще й із поповненням…
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
— Лізо, я знаю, що ти хочеш сказати, але це нічого не змінить. Я все вирішив, та й мама… Ліза сіла на стілець. — Мама? До чого тут мама? У тебе давно своя сім’я. Ти ж сам хотів, щоб сім’я була великою. — Я помилився…
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Без категорії
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
2
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
3
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
51
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Грудень 2025
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Листопад 2025
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Жовтень 2025
|
Sisäinen |
Antaa mehua |
|
Bloghash WordPress Theme
|
Ulkoinen |
Antaa mehua |